Твір на протипожежну тематику

учениці 8 класу

Телязької ЗШ І-ІІ ст.

Ковальчук Катерини Миколаївни

(вчитель-керівник Горилюк О.М.)

Есе

Могутня стихія

Завдяки чому виникла людська цивілізація? Чинників, що сприяли цьому, було чимало. Первісні люди зробили багато відкриттів і чи не найважливішим із них був вогонь. Адже жодна інша істота на Землі не спроможна «зробити» вогонь. Більше того, вона його просто боїться. Зараз нам важко уявити, як вдалося нашим предкам приборкати цю грізну стихію, знайти у ній не ворога, а приятеля, використати її у своїх власних цілях, зрештою, стати «володарем вогню».

Минуло чимало років, поки людина домоглася цього успіху, та чи дійсно вона підкорила собі вогонь? Мабуть, що ні.

Людство постійно розвивається, переходить на нові рубежі свого розвитку, стає володарем планети. Так здається людям. Та часто природа нагадує нам, що це не зовсім так. Ми часто відчуваємо себе такими беззахисними, ницими, коли на планеті відбуваються стихійні лиха: торнадо, цунамі, буревії, повені, пожежі. Тоді людина починає замислюватися над тим, ким вона є на Землі і яке її призначення.

Чи уявляємо ми тепер своє життя без вогню? Однозначно, ні. Без нього людство – приречене. Людський організм не може споживати лише сиру їжу, людське тіло не може себе обігрівати. Сучасна людина просто не пристосована до життя, яким живуть тварини, та, зрештою, яким жили наші предки.

Людство навчилося користуватися привілеями вогню: ми готуємо їжу, ми обігріваємо своє житло, створюємо комфорт. Впродовж віків народ  розумів силу і владу вогню, тому і збереглося у фольклорі багато згадок про цю стихію: «Вогонь і вода – то добро і біда», «Вогонь – біда, а без вогню ще більша біда», «Вогонь і вода добрі служити, та лихі панувати». І у кожному вислові ми відчуваємо, що люди поважають вогонь, шанують його, але й бояться.

Вогонь багато дає людині, та, водночас, в будь-яку хвилину може  усе й забрати. Поки ми уважні з ним, шануємо його, він буде нашим помічником. Та лише хвилинки неуважності буде достатньо аби він став владним жорстоким правителем. І тоді він перетворюється із тихої ватри на непідвладну нікому стихію, тоді він нагадує нам, що не підкорився нам, а лише тимчасово допомагав.

Як часто ми стаємо свідками жахливих трагедій, коли в одну мить людина може втратити усе, над чим працювала все життя, та навіть більше, усе заради чого жила – своїх рідних.

Ми живемо у часи, коли людство не спроможне обійтися без вогню, та ми не повинні забувати про те, що наш помічник без нашої уваги, розсудливості, мудрості може перетворитися на владного господаря. Тому пам’ятаймо: «Вогонь мстить, як його не шанують».